Оскільки лікування гіпертонії не існує, виникає природне запитання: у чому ж полягає “робота” лікаря? При лікуванні “виліковної” хвороби робота лікаря очевидна:

- діагностика, тобто встановлення причин хворобливого стану;

- вибір ліків, тобто того, що буде впливати на причину хворобливого стану; призначення дозування;

- спостереження за ходом лікування до видужання. При “кардіологічному лікуванні” роль лікаря зводиться, власне кажучи, до дослідів над пацієнтом з метою підбора тих “протигіпертензивних” препаратів, які будуть регулярно знижувати артеріальний тиск до якоїсь “норми” з мінімальними “побічними ефектами”.

Зрозуміло, дорогі читачі? Замість лікування гіпертонічних хвороб лікар займається дослідами над пацієнтом. У нацистських концтаборах теж влаштовували, між іншим, медичні досліди над ув’язненими… Виходить гіпертонія залишається недоторканою. Усе тією ж самою гіпертонією. А досліди над тобою тривають все життя.